Слів багато є на світі,
слово вічність вже живе,
воно може бути рідним,
а може й бути чужим.
Ти його не відчуваєш
приторкнувшися рукой,
але сердцем відчуваєш,
як злітає воно з вуст,
адже слово може ранить,
може «вбити» назавжди
все, що жевріє у сердці
і палає у вогні,
слово може й буть прекрасним,
все залежить від людей!
Слово з вуст злітає легко
і його вже не вернеш,
не забудеш, не зітреш!
Тож, слідкуйте за словами,
перш подума, ніж сказать,
адже воно залишає свій відміток у сердцях!

Кохання-безмежне,
кохання-є вічним,
для нього немає в житті перепон!
Буває в житті наступає розлука,
буває буденність з'їдає з усім,
а серце клекоче, а серце палає,
бо в ньому безмежне вирує життя!
Хотіли б з цікавістю Ви запитати,
що ж за життя там вирує у нім?
Життя там чудове,
немовби у казці,
і кожен бажає потрапить туди,
тому що там тепло,
тому що там люблять,
тому що там зрадить неможе ніхто!
І вічність проходить,
і час пробігає,
а чисте кохання ніхто не зітре!

Спробую у вигляді списку подати свої основні думки

1. Помилка 500, коли заходиш на сайт зовсім не радує око. А з’являється вона частенько. Та й самі сторінки сайту інколи відкриваються досить довго. Можливо це через поганий хостинг, мені це невідомо, але привабливості сайту це не надає.

2. У групи немає представництва у соціальній мережі ВКонтакті (чи може я погано шукав?). Але ж це один з найкращих способів розкрутити сайт!!!

3. Дизайн достатньо непоганий, він не відволікає від читання віршів та інших дій на сайті.

Закурить сигарету…
Уйти в никуда…
Приблизиться к свету…
Прочь города…
Подумать о нем…
Вдыхать запах дыма…
Холодным дождем…
Смывать куски грима…
Разобраться …в надежде
Открыть души клетку,
Все не будет как прежде,
Ставим черную метку…
Затушить сигарету…
Оставляя лишь дым…
Приближаться к рассвету…
С осколками рифм…

Пуста кімната… Вона сидить одна.
Докурює цигарку і розуміє:
Це гра в життя… Це все дарма…
Про це подумає і серце обомліє.
Ну, що ж ти робиш? Адже ж ти іще дитя…
На, що здоров’я своє гробиш?
Воно складне.
Складне воно життя.
Але ж із цим нічого не поробиш…
Я знаю: тяжко, важко й сумно.
Од того, що покинули, забули,
Але навчись ти посміхатись,
Коли надворі хмурно.
Й лишень скажи:
Коли закінчаться усі твої загули?
Це все думки…
Мої думки…
А про, що ж думає вона?
Я відчиняю на дверях усі замки,
І зараз ви дізнаєтеся те,
Про, що знала лиш вона одна…
«Докурила я…
І, що тепер робити?
Адже ж я одна, зовсім одна…
І як же тяжко із думками цими жити,
Й чому ніхто не зрозуміє:
Мої сльози – не вода,
Куди втекло воно… Моє дитинство…
Де кожен день – це свято, кожен день!
Де дітлахи – це все єдинство.
І аж ніяк не обійтися тут без теревень…
Де завжди сміх, веселощі і радість.
Уся ця дружба прозора, наче скло.
Де ще й не чули слова «заздрість»,
Й навряд чи знав хтось, що ж насправді таке зло.
Тепер я у дорослому житті,
Де вижити не кожен зможе.
Де кожен намагається знаходитись в якомусь забутті,
Хоча, не завжди це погано, може?
Це час, коли з очей спадають окуляри,
Коли дитина розуміє наскільки він жорстокий, оцей світ,
І бачить, що бувають екземпляри,
Які навряд чи віддають у своїх вчинках звіт.
В такому світі й живу я,
Де навколо чи то друзі, чи то ворог.
Чомусь не можуть усі жити, як одна сім’я,
І все таке нестійке наче порох.
Були у мене друзі, було щастя,
Але ж усе руйнується…
Так швидко!
Як казала колись тітка Настя
«Наскільки все страшне…
Воно так бридко.»
Повторював мій любий батько:
«Моя маленька пам’ятай:
У житті не все буває гладко,
Зла повно, ти хоч одбавляй…»
Погоджувалась… Від горя забувала…
Мене всі зрадили, мої так звані друзі…
Збиваючи всі руки в кров, я той безцінний досвід здобувала.
Найголовніше – жити в цьому дусі.
Але я сильна… Я сильніша за цей біль.
Хоча часами зовсім я не хочу жити,
Я впевнена: колись я виграю цей бій,
Так хочеться всі почуття зарити.
А зараз… Що я роблю задля цього?
Гулянки, п’янки й все таке,
Але вже точно я позбавлюся усього.
І точно взнаю:
Яке ж життя моє легке.»
Ну, що іще я можу тут додати?
Це життя… Воно складне…
Занадто часто хочуть болю нам завдати,
Але життя… Воно ж одне.
Просто будьте ви сильніші
За заздрість… За цю зраду, розчарування, біль…
Умійте всім проблемам дати раду,
І будьте впевнені: обов’язково переможете двобій…