23/03/2011

Ти вовком був, обрав мене на все життя,
а я лисиця хитра й непокірна.

В моїх очах горіло полум’я – любов,
В твоїх же, щире та живе кохання.

Ти брав мене і обгортав теплом,
а я сліпуче вірила у волю.

До болю, ти чекав моїх зізнань,
а я ховалась в пошуках спокою.

Ти вовком був, ночами вив від горя,
лиш я в житті, була тобі як покарання.

В лісах ти розгубив мою любов,
а я дурна протратила твоє кохання.
  • +1
  • 23 березень 2011, 23:07
  • bilka


Коментарі (3)

RSS згорнути / розгорнути
+
0
Відчуття, ніби героїня страждає від того, що раніше не бачила того кохання… Та якщо воно було справжнє, то ще не пізно повернути свого «вовкулаку»:)))
Гарний вірш, чутливий, відкритий…
avatar

ivanko

  • 24 березень 2011, 10:59
+
0
Согласна с Иваном, в стихотворении отражаются чувства сожаления и, на мой вгляд, даже некоторого стыда от причененного огорчения «лесному брату».
avatar

Serik

  • 24 березень 2011, 23:05
+
0
Гарно, мені сподобалося.
avatar

Innusya13

  • 25 березень 2011, 15:35

Тільки зареєстровані й авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
Блоги, Вірші про кохання, 23/03/2011
лечение без боли имплантация импортные материалы