Твоїми б крилами зігріти втомленість душі!
Із сердця вирвати забуті усмішки і мрії;
Розкрити навстіж двері, не баритись в метушні,
Тебе впустити, не згасаюча надіє!

Коли тебе я бачу, відчуваю сморід-
На сонці плоть грайливо тліє,
Не мов кохання дикий повід.
Далеко хтось, про нього мріє.

З’їдають плоть тремтливо черви,
Куштують смак любові гади!
Мабуть у них залізні нерви,
Жують падлюки

( Читати далі )

Бачиш кров на долонях? То є краплі душі моєї…
Вони теплі й червоні, ллються прямо з очей.
Дощем зі сліз червоних, я поливаю квіти болю
Що розцвіли під впливом пустоти ночей.


( Читати далі )