Miss........

Я замінив у собі серце,
Я спорожнив бажання шлях,
А лиш почую чи побачу,
Зриває серцем страх

Не чую раптом я нічого
Не можу промовляти слів
І крилами хлопочу
І підймаюсь вище днів

16.02

Я напевне втрачена
Для всіх і для тебе,
Чому була така необачна,
Захопившись: до, не знаючи де я.
Я хотіла б відчути твої ніжні руки
Але розумію що це неможливо,
Зі мною можна померти від скуки,
Чому плачу за тобою, хіба це можливо?
Плакати за тим кого не знаєш,
А в душі так холодно наче мороз,
Та коли насправді відчуваєш
Забуваєш хто ти, і нажаль всерйоз.
Я ніколи ні за ким не плакала,
Та ти ламаєш мої принципи,
Я б ні за що себе не зрадила,
Та ти живий приклад.
Ти змушуєш мене хвилюватись,
Ти потрібен та не знаю чому,
Ти змушуєш серце частіше битись,
Я б віддала його, та кому?
Так я б стала вільною від тебе,
Без розбитих мрій,
Але краще жити в серці, в тебе,
Не ламай мене, не смій…

Хочу писать, но не найти мне римы…
Хочу простить, но ето не простимо…
Я отвикаю, и голос забиваю…
Ведь я сумею, но ето сложно, знаю…

Ведь ты игралса, а я дура- влюбилась…
Но ты призналса, и я тебя простила…
Но не жалею я ни чуств, не то что после…
ведь ето — жизнь… и надо всё терпеть…
А так мы учимса, мы становимся взрослыми…
И все собития дают нам шанс умнеть…
Каждого вечора, я благодарю Бога…
Что дал мне шанс, что дал мне етот день…
Я посижу, и погрущу немного…
Перегрещусь… в уме скажу *Амень*…

При світлі вуличних ліхтарів
незнайомець торкнувся рукою.
Неначе незайманець у купі слів
він йшов ледь притомно за мною.

Курив сигарету, хоч пальці – німі,
шукав на плечах моїх долю.
А я посміхалась, мов сонце в зимі:
не дав його

( Читати далі )

Дивлюсь на небо… І згадаю!
Чарівні очі, що з розуму звели мене.
Я так тобою захопилась!..
Спочатку думала — мине…
Та ж ні! Ще довго відчувала
Той присмак губ, сердець порив!
«Що все затихло?» — Я ж не знала,
Ключ почуттів він десь згубив..©.